Альона Мусієнко: "Я сподіваюся, що в найближчий час усі хлопці повернуться додому живими. І ми будемо будувати Україну, де все буде в інтересах громадян".

     Альона Мусієнко — ровесниця незалежної України. Була ведучою ранкового шоу "Підйом" на Новому каналі. Зіграла головну роль у фільмі "Тіні незабутих предків". Працює моделлю з 16 років. Має неймовірний досвід у модельному бізнесі, побувала у багатьох країнах світу. Альона розповіла мені про співпрацю з українськими дизайнерами та деякі секрети особистого життя.

 У дитинстві завжди цікаво коли виростеш, ким станеш. Життя пропонує безліч можливостей, Ви могли б уявити, що станете відомою людиною?

  Я не відома людина, я звичайна людина. Дійсно я розумію, така можливість дається одній людині на мільйон, це правда. Але в принципі все в житті трапляється не просто так, ми народжуємося з якимось потенціалом. Наше виховання яке ми отримуємо в дитинстві є дуже важливим в цьому питанні,  адже все це формується ще з дитинства, а потім все те, що в тебе заклали як сніговий шар, який маленький спочатку, а потім великий. І все це потім скріплюється. Про себе хочу сказати, що за характером я дуже активна людина, люблю спілкуватися не можу сидіти на місці. І воно так з дитинства в школі я співала, в театрі грала, в спектаклях брала активну участь. В мене немає такого поняття, що є якийсь графік у моєму житті. В плані зранку до ночі на роботі з 9:00 до 18:00. Я  в цьому плані творча особистість. Дякую моєму вихованню, що в мене немає такого наче закінчив університет, пішов на роботу і працюєш. Я завжди рухаюсь від проектів до проектів, від зйомок до зйомок. Такої стабільності в житті в мене немає.

   Насправді тут дві сторони медалі. Одна сторона медалі, що я можу якось виразити себе, висловитися творчо, можу весь свій потеніал показати, іноді не можу, іноді трапляється творча перерва (посміхається). Творча людина вона завжди  хоче якось виразити себе, якщо вона цього не робить то їй  важко, але вона не здатна до якоїсь такої систематичності і стабільності, це точно я можу сказати про себе.

​

Нещодавно Ви  закінчили Київський національний Університет Імені Тараса Шевченка. Що наштовхнуло піти саме на філософський факультет?

 Так, 1 липня отримала диплом бакалавра. На моє особисте переконання філософський факультет — це якраз той факультет, який дає систему знань, доповнює  світогляд, наповнює знаннями та мудрістю. Насправді цей курс важкий і дуже цікавий. Він спонукає мозок кожного студента працювати в такому досить цікавому напрямку, бачити те, що не помічає більшість людей. Філософія — це дуже складно, я це зрозуміла напевно вже на 5 курсі. Проте я дуже щаслива що я його успішно закінчила. Цікаво, що моя мама в свій час теж закінчила філософський факультет. Роблячи вибір куди йти вчитись, я в якийсь момент достатньо спонтанно кажу мамі, а чому б і мені не закінчити цей факультет. Тому що перша освіта в мене не академічна, а музична. 

Ви будете продовжувати свою музичну кар'єру?  

 У мене освіта музична в плані академічний спів , як в оперному театрі. Тому в принципі ще не знаю, але я б дуже хотіла цього. Напевно я більше надаю перевагу шансу, який дає мені життя. Можливо, це не правильно, хтось скаже по-філософськи. Однак я знаю, що якщо моя мама скаже ні, це не по філософськи, бо в житті треба мати план. Тому я не знаю, я живу так як підказує моє серце, і в мене завжди щось нове відбувається у житті, це надихає і дає мені багато цікавих шансів творчо проявити себе. Це телебачення, кіно, театр  і я з задоволення це використовую.​

Наступна кар'єрна сходинка зйомки у фільмі "Тіні незабутих предків" Любомира Левицького. Що Вам найбільше запам'яталося ?

 Зйомки проходили в Карпатах.  Карпатський регіон — це бурхливе життя та визначна історія. Найбільше запам'яталася природа. Тому що я ніколи так довго не була в Карпатах, 3 місяці. Ми їздили по чудових місцям, подорожували та  багато чого бачили. Це мене надзвичайно надихало. Інколи зранку на вихідні, коли в мене не було зйомок я з задоволенням йшла в смереки та відпочивала там. На мою думку кожний новий фільм — це нові знайомства і робота з акторами, режисерами, операторами та  новий акторський досвід,  хочу підкреслити що він абсолютно інший ніж на телебаченні. 

Важко зніматися саме у фільмі жахів?

 Важко, тому що майже всі сцени знімаються уночі. А я жайворонок, вдень активна, а вночі достатньо пасивна. І нічні зйомки вони давалися не просто. Достатньо специфічні зйомки, проте, надзвичайно цікаві.

Ви були телеведучою на Новому каналі у ранковому шоу. Як потрапили на Підйом?

  Я пішла на кастинг, він був дуже великий. Мені мама про нього розповіла, вона побачила, що є інформація про кастинг в інтернеті, і запропонувала мені піти та спробувати свої сили. Я пішла, там було дуже багато бажаючих. На той час я вже знала Сашу Скічко, оскільки до цього знялася в його програмі "Мачо не плачуть", як героїня.

  Коли приходиш на кастинг, що тільки там не приходиться робити: танцювати, співати, вірші читати. Оскільки треба показати, що саме ти підходиш на цю роль, одним словом що я там тільки не робила (посміхається). Після успішного проходження кастингу у ранковому шоу приходилось поєднувати все, таке життя актора.

  Була майже осінь, і мене таки затвердили. Цю новину я отримала під час зйомок фільму на території фортеці в Камянці-Подільському. Мене привітав весь акторський колектив  та режисер Любомир Левицький. Це було дуже приємно, ось так я і потрапила до ранкового шоу.

​Наскільки тяжко зніматися у прямому ефірі, ніж у фільмі?

  У фільмі  можна зробити декілька дублів, а в прямому ефірі не зробиш дубль. І ти маєш контролювати себе в плані, у тебе є дві хвили і за ці дві хвилини ти мусиш сказати все правильно, бо інакше потім ти вже маєш виходити на рекламу або має прийти гість. Тобто в тебе не має шансу на помилку і бажано це все зробити якісно. Але при цьому залишати спонтанність легкість ранкового настрою. Звичайно, це все не легко особливо перший час, до цього треба звикнути.

З 2006 року ви працюєте моделлю. Були у різних країнах світу. Яке місто вразило найбільше?

  Нью-Йорк — це взагалі інше місто, воно не схоже на Європу. Але в ньому є якась така легкість та  чудова атмосфера, в тебе там таке відчуття ніби ти тут можеш залишитися і жити. Дуже просто там у спілкуванні з людьми, немає зверхності. І якщо ти дійсно там працюєш, то тобі там добре та комфортно. Кажуть Нью-Йорк подобається або не подобається. Мені Нью-Йорк дуже сподобався.

  Париж — це для мене особисто місто номер один. І я його дуже люблю. Туди я поїхала саме в 16 років, ще підлітком та все починала сама, своє самостійне життя. Мені давали pocket money, це такі кишенькові гроші, які модельне агенство дає один раз на тиждень. Карта в руки і по 15-20 кастингів по місту, це все мене організувало. Зараз я достатньо дисциплінована людина, я ніколи не запізнююсь. Тому Париж мені запамятався з молодості, для мене це рідне місто. Надзвичайно люблю його музеї та театри. В мене там багато друзів. Париж —це  неймовірне місто.

  Італія мені дуже нагадувала дім, коли я жила в Мілані, в цій країні  сімейні стосунки дуже важливі, так само як і у нас в Україні. В мене також там дуже багато друзів. Італійці дуже веселі, цікаві та енергійні. Тому для мене Італія та її старовинні міста завжди будуть у моїй памяті. Вони по-перше асоціюються в мене з роботою, тому коли я приїжджаю я стараюсь максимально вдихнути повітря цього міста, погуляти та насолодитись.

Взагалі працювати в модельному бізнесі  нелегко. Яких правил щоденного розпорядку дня потрібно дотримуватись моделі щоб завжди бути у гарній фізичній формі?

  Так, і хоча мало хто про це знає, всі думають що це дуже легко та дуже просто. В принципі всі дівчата моделі починають з юності, коли фігура ще достатньо тоненька і немає ще такої жіночої зрілості, але коли вони працюють рік за роком дійсно форми змінюються і тобі потрібно дотримуватися досить жорстких канонів, як повинна виглядати модель. Бути дуже стрункою — це найважливіше.

Насправді, це тільки так здається, що ти вдягнула якийсь одяг і сфотографувалася, а це не так ти передаєш емоцію. Наприклад ти емоцію маєш давати різну постійно. На зйомках. якщо це реклама, то це має бути радість протягом понад 12 годин зйомок. Якщо це якийсь strong fashion, то це навпаки, ти мусиш бути заведена, в принципі, це акторська майстерність, при цьому це повинно виражатись на твоїй міміці і при цьому ти маєш бути цікавою та привабливою.  Тут важливо не тількі тіло, але й особистість та її внутрішнє наповнення.

 Стосовно параметрів, якщо це Нью Йорк, Мілан, Париж потрібно бути достатньо струнким,  стегна 89-88, талія 60 і груди 90. Все залежить також в основному від зовнішності . Треба бути  струнким, хоча деякі моделі, з якими я познайомилась, вони мали параметри стегон трошки більше і при цьому працюють також непогано. 

  Особисто мені подобається тенденція, що зараз всі йдуть до здорового способу життя. В 90-х  була така тенденція, що всі курять та п'ють.

Зараз моделі займаються спортом, бігають, качають пресс. Мені подобаються, що вони це все роблять та виставляють в соціальні мережі такі як instagram ,наприклад  Сара Сампайо. Дуже багато топ моделей, які показують приклад здорового життя для молодих дівчат, що можна поєднувати здоровий спосіб життя та при цьому бути красивою, а не просто нічого не їсти, пити і курити. У нас зараз такий новий етап і за цим усім дуже приємно спостерігати, оскільки дуже багато саме таких прикладів для наслідування. Я впринципі завжди дотримувалась здорового способу життя, мені завжди подобався спорт. Найголовніше для моделі також здорова їжа та здоровий сон.

 На данний момент Ви співпрацюєте з багатьма українськими дизайнерами. Які улюбленні дизайнери?

  Так, я дійсно багато співпрацюю з українськими дизайнерами. Крім роботи, мені дуже подобається з ними спілкуватися. Серед них дизайнер Ольга Альонова, з якою я познайомилася на минулому UFW (Ukrainian Fashion Week), в її моделях дуже вишуканий смак та стиль. Я завжди відгукаюсь на її запрошення взяти участь у показах. Крім того я можу обрати будь яку сукню з її колекції і одягнути на якийсь захід.

  Також мені дуже приємно працювати з дизайнером Оленою Даць. Я також з нею познайомилася нещодавно в нас з нею була дуже цікаве знайомство, я прийшла до неї перед показом обрати сукню для того щоб в ній піти на її новий показ, але під час спілкування ми знайшли дуже багато спільного. Після нашого спілкування  ввечері мені телефонує організатор UFW і каже, що забула тобі сказати, що Олена Даць дарує тобі цю сукню. Мені це дуже сподобалось, я була приємно вражена щирістю цієї людини.

  Окрім того, я відкрию маленький серет, нещодавно ми зробили фотозйомку з нової колекції Олени Даць, дуже красивих вечірніх суконь. Це була зйомка в історичному центрі Києва, де потрібно брати відповідний дозвіл, тому що це Будинок з химерами біля Адміністрації Президента. Я думаю, що це буде дуже красива фотосесія.

   Також багато співпрацюємо з дизайнером Ксенією Шнайдер, вона зараз достатньо популярна. Я була в неї на показі і також в її сукні. У нас з нею достатньо хороші стосунки . Приємно за нею слідкувати за її досягненнями.

Скажу відверто, що в мене є декілька друзів дизайнерів, яких я бачила буквально коли вони тільки починали робити перші кроки, і зараз я бачу, як вони ростуть та які роблять успіхи.

   Не можу не сказати про Софію Русинович, з якою познайомилася ще на зйомках фільму "Тіні незабутих предків", Софія була головним художником по костюмах для цього фільму, нещодавно вона презентувала свою нову колекцію, її бренд називається ROUSSIN. Це надзвичайно талановита та творча особистість. Я розумію, що в сьогоднішніх денних реаліях потрібно багато працювати, що не кожна творча людина може повністю віддаватися роботі, особливо, якщо в тебе немає  хорошого стартового капіталу, тобто нашим дизайнерам крім своєї творчості потрібно докладати чимало зусиль для того, щоб заробляти на хліб. Вона молодець, я нею пишаюся. Надіюсь, що вона буде все вище і вище підніматися по сходинках дизайнерського олімпу.

  Анастасія Бурмакіна — український дизайнер, я нещодавно знімалася для її FlowerChic Studio . Тобто дівчина вирішила мені написати і сказала, що дуже хотіла зі мною співпрацювати. Це виключно український продукт і дуже приємно підтримувати її в цьому. Також маю хороші відносини з Костею Омеля.  Взагалі я співпрацюю з багатьма українськими дизайнерами і мені від цього приємно, тому що можна робити багато цікавих проектів та популяризувати українське. Хочу підкреслити , що мені дуже подобається зараз ось ця хвиля натхнення та патріотизму, що наші люди нарешті перестали соромитися того, що вони українці. Ти вільно можеш говорити мовою на землі країни де ти народився. Люди купюють українське та пишаються українським. Це дуже приємно і хочеться щоб ця хвиля тільки наростала. Також від себе бажаю всім, щоб у нас українців прокидався патріотичний дух, який дуже сильно задрімав.

У Вас є люди,  які надихають Вас або яких Ви ставите собі в приклад?

   Звичайно. Це моя мама, тому що це жінка, яка для мене дуже важлива, яку я поважаю та яка є для мене авторитетом. Тому що я знаю, яке в неї життя та яка вона сильна особистість. Вона просто унікальна людина. У нас 4 дітей в сім'ї, а я найменша. І достатньо важкий період був, початок 90-х, розвал Радянського Союзу ні в кого не було роботи та грошей, а в неї ще й маленькі діти. Але вона не втратила індивідуальності, наскільки вона сильна духом. І взагалі своїми батьками я пишаюся і вдячна Богу за свою родину. Мама мене завжди підтримує, і вона для мене особистість номер один, не тільки, тому що вона моя мама, а тому я бачу як вона працює і працювала. Дуже цікаво запитати пораду і отримуєш мудру відповідь від мами, як від подруги та як від людини, яка може подивитися на цю ситуацію зі сторони. Мені також подобаються працьовиті і талановиті люди, вони мене надихають. Живучи в сучасному суспільстві просто тренувати потрібно не тільки тіло, щоб воно було у тонусі, але і мозок, який потрібно начиняти книжками. Книжки— це найважливіше, напевно, що дає знання. Це важливо самим зрозуміти для себе, щоб тобі захотілось читати не тільки «50 відтінків сірого» і а іншу літературу, цікаву яка дійсно зможе змінити твою думку або навпаки підтвердити її.

Які Ваші улюблені книги?

   Я дуже люблю Ремарка. По-перше в своїх романах він дуже багато описує Париж, а оскільки я там жила, то це мені близько. Я дуже люблю його твори, оскільки він дуже легко і цікаво пише. Я прочитала дуже багато його творів, деякі навіть по два рази, такі як «Життя в борг» та "Тріумфальна арка". Звісно, крім того читаю філософську літературу, оскільки потрібно її читати. І в принципі я можу читати один абзац, мовою оригіналу весь день зі словником, щоб його зрозуміти. Свою дипломну роботу я писала на тему "Філософія мистецтва Вільгельма Шеллінга". Дуже багато цікавого відкрила для себе, так найважливішим досягненням філософії природи Шилінга було використання історичного погляду на природу. 

   Дуже багато читаю  художньої літератури. Тому що книжка,  наповнює словниковий запас. Мені також подобаються і українські письменники, а саме: Оксана Заблужко, Ліна Костенко, Леся Українка. Коли вивчаєш за шкільною програмою, їхніх зміст, інколи, ще не дуже зрозумілий школярам. Я навіть для себе підтвердила цю думку, коли  перечитала Шевченка.  З дитинства мама читала мені вірші Василя Симоненка, Олександра Олеся, Василя Стуса. У  нас в країні чудова бібліотека українських письменників, які я раджу прочитати.

Чим Ви любите займатися у вільний час?

      За своїм характером, я дуже активна людина. У вільний час я займаюсь спортом, також дуже люблю оперний театр. Я була в багатьох оперних театрах світу. Стосовно Київського оперного театру, я відвідувала всі спектаклі. Коли навчалась у музичному вузі інституті ім.Глієра, ходила туди після пар, сідала на своє улюблене місце на останньому поверсі і там мені було все видно та все чутно.

  Мені дуже подобається сучасний балет, який називається KYIV MODERN BALLET, там дуже цікаві постановки на Подолі, Молодий академічний театр, який я для себе відкрила його тільки в цьому році. Я навіть не підозрювала. Також була на спектаклі Чехова «Палата номер 6».

    Тобто такі речі в житті  дуже надихають,і вже по-іншому дивишся на життя і на якісь речі.

Назвіть Ваші улюблені місця в Києві?

  Дуже люблю Київ. Мені подобається історичний центр Києва: старий Поділ, Андріївький узвіз, Володимирський собор, Софіївська площа, ці місця дуже затишні  Дуже подобається відпочивати у парку "Феофанія" особливо коли все зеленіє та цвіте, там прекрасно гуляти. Останнім часом парк зробили дуже гарним та охайним. Скажу Вам по секрету про своє улюблене місце Kaffa на Подолі, люблю ходити туди з рідними та друзями.

  Любимо з сестрою гуляти вечірнім Києвом, від Національної філармонії до Пішохідного мосту. Так склалось, що більш до серця мені рідніший правий берег міста, досі не можу знайти тому пояснення.  Взагалі Київ мені дуже рідний.  .

З часів Майдану дуже рідко там буваю, мабуть в моєму сердці посилився сум за тими невинними людьми, які там загинули. Це таке місце, де розважатися  не хочеться. Адже всі ці буремні події я пам’ятаю, і знаю яка зараз ситуація в Україні — війна. І як не хочеться, щоб хтось гинув. Тому закривати очі на це не можна, потрібно пам’ятати та підтримувати наших бійців. Хочеться звичайно, щоб наша влада про це пам’ятала, та знала що людське життя —безцінне. Тому я сподіваюся, що в найближчий час усі хлопці повернуться додому живими. І ми будемо будувати Україну, де все буде в інтересах громадян.

З огляду на події в Україні дуже важко говорити про плани на майбутнє. Але все ж таки розкажіть про свої плани на найближчий час.

  Хочу знятися в кіно та вступити в магістратуру Київського національного університету Імені Тараса Шевченка, незабаром буду складати вступні іспити. Аналізуючи частинку свого життя, можу сказати, що в мене все життя якісь іспити, кастинги, випробування. Як особистості найбільше хочеться розвиватися, працювати та бути корисним для суспільства — це дуже важливо. Також хочу самостверджуватися і робити щасливою своїх рідних, щоб вони мною пишалися.

Що цікавого Ви б порадили подивитись у Києві?

   Я рекомендує піти на виставку «Катерина Білокур. Хочу бути художником!» до Мистецького Арсеналу у Києві. Зараз там величезна виставка, де зібрані колекції картин з різних музеїв. Вона малювала квіти, але вона не зірвала жодної квітки. І не зважаючи на свою хворобу ніг, вона могла 10 кілометрів іти пішки, щоб намалювати квіти. На мою думку, Катерина Білокур видатна художниця та унікальна особистість, якою нам українцям потрібно пишатися, у свій час Пікассо казав, що вона — геніальна.

P.S. Для того, щоб слідкувати за життям Альони Мусієнко підписуйтесь на її Instagram : https://www.instagram.com/alonamusiienko/